Клішковецька громада попрощалася зі своїм захисником
Сьогодні Клішковецька громада попрощалася зі своїм захисником
Руслан ВЕРГИЛЕЦЬ довгий час вважався безвісти зниклим та після проведеної ДНК експертизи підтвердилась його загибель. У січні 2026 року до рідних прийшла важка, сумна звістка про те, що 24 квітня 2025 року, захищаючи Україну від російської агресії, в населеному пункті Федорівка Краматорського району Донецької області внаслідок ворожого обстрілу зі ствольної артилерії загинув військовослужбовець військової частини А4017 ВЕРГИЛЕЦЬ РУСЛАН АНАТОЛІЙОВИЧ.
Руслан Анатолійович ВЕРГИЛЕЦЬ народився 12 червня 1979 року у селі Клішківці Хотинського (нині Днітровського) району Чернівецької області. Рано став сиротою та залишився на вихованні бабусі Штефанії, яка піклувалася про нього до останніх днів свого життя. Неповну середню освіту здобув у Клішковецькій середній школі. Після закінчення 9-го класу навчався у Ставчанського ПТУ. З 18 років став займатися підприємницькою діяльністю, працював та проживав у місті Чернівці. У 2000 році відкрив свій приватний магазин по продажу та ремонту мобільних телефонів, електроніки.
Двічі був жонатий. У першому шлюбі у нього народилися двоє синів: Олександр, якому зараз 25 років, та Максим – 18 років. Дружина разом із дітьми виїхала за межі України. І у 2014 році вдруге створює сім’ю. У 2017 році народився син найменшенький Кирило. Руслан радів, що він «багатодітний» батько.
Перебуваючи у другому шлюбі, Руслан не переставав піклуватися старшими синами, постійно підтримував з ними зв’язок. Старшому Олександру оплачував за навчання у вищому закладів освіти. Він дуже любив своїх синів.
У 2018 році Руслан перебував на заробітках у Німеччині та повернувся в Україну. Дома все старався робити своїми руками: побудувати чи відремонтувати, а також займався програмуванням.
У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення росії до України, Руслан відправив дружину з сином за кордон, а сам залишився дома. У квітні 2023 року за сповіщенням військкомату пішов захищати Україну. Щодня по телефону взнавав як справи у рідних, як ростуть діти.
Та через два роки Руслан на зв’язок не вийшов. До останньої хвилини всі сподівалися, що він живий, що можливо у полоні, що вийде на зв'язок, молилися за його повернення цілим та неушкодженим, та на превеликий жаль дива не сталося, після тривалих пошуків та проведеної ДНК експертизи підтвердилась його загибель.
Руслан був світлою, порядною, відвертою людиною. Часто ходив до церкви. На Водохреща постійно купався у ополонці. Старався дотримуватися Божих заповідей. Любив зустрічатися з друзями, рибалити. Був надійною опорою своїм синам. Ніколи не відказував у допомозі друзям. Завжди був підтримкою для своїх побратимів на передовій.
Клішковецька територіальна громада висловлює щире, сердечне співчуття: дружині, синам, а також всім рідним і близьким Руслана
