БОГАЧИК МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

Богачик Михайло Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку: Указ Президента України №715/2023 від 30.10.2023 року

МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ БОГАЧИК  народився 13 листопада 1985 року   в  селі Клішківці. Середню освіту здобув, навчаючись у Клішковецькій гімназії. Постійно брав активну участь у змаганнях з різних видів спорту, полюбляв спортивне орієнтування. Був душею класу, прихильно ставився до друзів, поважав рідних. Після школи пройшов курси автомеханіка у Чернівецькому училищі. У 2003 році був призваний до лав Збройних Сил України, служив танкістом у військових частинах Чугуєва та Десни. Повернувшись,  працював з батьком у будівельній бригаді. Був правою рукою батька. Швидкий, енергійний, безвідмовний, в усьому справний.      

У 2015 році Михайло був мобілізований до лав Сил антитерористичної операції. Більше року він воював проти російської агресії на сході країни, на Донеччині. Коли почалася повномасштабна російсько-українська війна, досвідченого атовця призвали в перші дні до лав Збройних Сил України.  З 25 лютого 2022 року і до останнього подиху  Михайло мужньо виконував свій військовий обов’язок. Понад півтора року воював на різних ділянках фронту, проходив навчання у Німеччині з організації тактики і ведення бою, побував у найгарячіших точках зіткнення з окупантами. Однак жодного разу нікому не поскаржився, не розповідав про побачене та пережите. Навпаки, жартував, заряджав усіх позитивом та вірою у Перемогу. Мав позивний «Миш». Побратими жартома називали його «пан Миш», бо він хоч і невисокого зросту, мав кремезну мускулисту статуру.  Побратими згадують  його з великою повагою та вдячністю, адже він ішов туди, де найважче.

В останній відпустці Михайло хотів зустрітися з усіма родичами, друзями, намагався додзвонитися до своїх дітей: Максима, Сашка і Ніки, які разом з мамою виїхали за кордон, почути їх голос та сказати як сильно їх любить, як сумує за ними. Адже у розмові з братом Олександром зізнався, що має погане передчуття.

На превеликий жаль, його передбачення здійснилися.

Життя Михайла Богачика,  молодшого сержанта, командира аеромобільного відділення аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону обірвалося 02 вересня 2023 року під час ворожого мінометного обстрілу в районі н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області.

Похований на сільському кладовищі в урочищі НТБ у рідному селі Клішківці.

У нього залишилися  троє дітей: 15-річний Максим, 13-річний Сашко і 7-річна Ніка,  батьки Ніна Володимирівна і  Володимир Васильович, брат Олександр.

На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію нашої громади та України, як воїна – Героя Захисника!

У селі Клішківці на фасаді будівлі опорного закладу освіти, де навчався Герой, йому встановлено  меморіальну дошку