A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Клішковецька сільська об'єднана територіальна громада
Чернівецька область, Дністровський район

Село Шилівці

Село Шилівці - Походження назви села має свою цікаву історію. Колись тут жив чоловік, який шив одяг. Тож коли хтось до нього йшов, то казав: йду до Шила. Згодом це місце почали назвати Шилівці, а людей — шилівчани.

Про те, що село має справді давню історію, свідчать цікаві знахідки: кам'яні сокири, ножі, дерев'яні знаряддя праці із залізними наконечниками. Славилися шилівчани як майстри гончарської справи, вони чудово виробляли посуд та прикрашали його орнаментом. Проте жили вони з того, що обробляли землю, займались скотарством. Розкопки підтверджують те, що тут в IV–V ст. проживали слов'янські племена. З Х ст. село відійшло до Київської Русі, згодом до Галицького князівства. Подейкують, що у Шилівці проїжджав сам Данило Галицький. Потім тут панувало Молдовське князівство. А вже потім радянська влада.

Перша документальна згадка про село Шилівці датується 1652 роком, хоча саме село вважається набагато старішим, оскільки відомо що люди жили тут і обробляли земля набагато давніше.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 1732 особи (844 чоловічої статі та 892 — жіночої), налічувалось 287 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у селі, мешкало 2248 особи, налічувалось 432 дворових господарства, існували православна церква, школа, 9 лавок[2].

Під час Першої та Другої світових війн тут проходила лінія фронту і бойові дії. На території села, особливо багато в шилівському лісі, збереглися окопи та ями з тих часів. Місцеві жителі часто знаходять тут гільзи від автоматів, старі воєнні ножі, медальйони та каски солдат, іноді самі залишки солдат. Було знайдено і знешкоджено тут снаряд з воєнних часів. Саперів для цього викликали з Києва, а вибух було чути на багато кілометрів.

Перша документальна  згадка  про село датується  2 березня 1652 року.

Колись  на більшій  частині  села шумів ліс,  подекуди залишки лісу збереглися – “Калатура”. Східна частина  села  називалась  “ В ліску “, а західна  частина  - “ Березина”.

В природній улоговині, де всюди  є  вода  і яка  захищена від дошкульних  вітрів  здавна селились люди.

Зібрані на полі  “ Рит “  знаряддя праці свідчать  про поселення тут людей  вже  3 - 4 тисячі  років тому, розкопки  на заярській   толоці показали, що тут  жили люди 1500 – 1600 років тому.

За переказами старожилів село складалося з двох поселень – в районі “фундої” і в районі “зарвів”, які розбудовуючись з’єднались  в одне село.

Діляться Шилівці на вісім великих частин (урочищі) Гора, Кам’янка, Долина, Фундоя, Березина, За яр, шлях, Поле. Кожна з великих частин має ряд кутків: калатура, зарви, лісок, готар, і т.д.

Центральна дорога ділить село навпіл – на східну і західну частини, а шлях що веде з Хотина на Чернівці, розділяє його на південну і північну частини.

В нашій ері тут жили східнослов’янські племена – тиверців, та білих хорватів. Тут часто появлялись орди кочівників – скіфів, гуннів, готів, угрів, половців – і тоді люди тікали в густі ліси, ховалися в печери.

Вже на початку Х століття наша земля увійшла до складу Київської Русі. З розпадом цієї держави в кінці ХІ століття наша земля увійшла до складу Галицького Князівства, а потім – Галицько-Волинської держави.

В ХІІІ столітті всі населені пункти краю, і ті що були на території села були спалені монголо – татарами.

В середині ХІУ століття угорці прогнали монголо - татарів і зайняли наш край. Але в цей час утворюється молдавська держава.

На наш край претендували польські королі, які захопили Галичину, і молдавські князі. Тому тут весь час відбувалися криваві сутички польських і молдавських військ.

В 1475 році через села на Хотин вперше пройшла турецька армія султана Махмета ІІ. Хотинська фортеця витримала облогу. Але в 1514 році молдавський князь підкорився туркам. Турецьке панування тривало у нас 300 років з 1514 по 1812 рік. В 1812 році турків вигнали остаточно з Хотинщини і край приєднався до Російської імперії. В 1914 році розпочалася І світова війна. Село кілька разів захоплювали то австрійські, то російські війська. Тут в 1916 році стояв позиційний фронт. Тут воювали Чапаєв, Котовський, Будьонний, Василевський.

В 1918 році село захопили румуни.

28 червня 1940 року край був з’єднаний  з Україною. В Шилівцях було створено сільську раду, земельний комітет. Першим головою сільради обрали П.Ф.Горченка, секретарем – В.І.Яківця.

Але почалася друга світова війна. Не повернулися з доріг війни 119 шилівчан.

Посильну допомогу фронту надавало мирне населення. Сільчани зібрали 66 тисяч карбованців для будівництва танка “Шилівський селянин” і передали його в частину двічі Героя Радянського Союзу гвардії - полковника Бойка, замість підбитого при звільненні Чернівців танка Нікітіна. Шилівчанам надіслав телеграму Верховний Головнокомандувач Сталін. Після одержання телеграми Шилівчани зібрали для фронту ще 10 тисяч карбованців.

Після визволення краю від німецько-румунських окупантів надала трудящим велику матеріальну допомогу. В пам’яті залишилась і перша весна 1947 року. Створено колгосп, на суспільному полі працювало 12 коней. В селі відбувалися соціально-економічні відтворення.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь