Дідівський заповіт

ДІДІВСЬКИЙ ЗАПОВІТ

Століттями у Клішківцях онукам толкували

Струджені працею досвідчені діди:

- Будете жити файно, абись-те корчували

І там, де корчувалося, що-небудь посади.

Молися Богу і чекай погоди,

Лише стовпом нетесаним не стій!

Запам’ятай, онучку: вродить чи не вроде,

А ти ори, ґралюй, пашничку щедро сій.

Вона зійде, завруниться суцвіттями,

А там і колос викине… Є хліб – нема біди!

Учили працювати до мозолів століттями

Онуків укорінені у Клішківцях діди.

…Спливають непомітно епохи і роки,

Міняються у світі і люди, й моди, й влади,

А ми живем у Клішківцях як вчили старики –

Корчуємо, оремо, ґралюєм, сієм, садим.

Щовесни у селі цвітуть буйні сади –

Трудящим врожаї і статки обіцяють.

Життя іде до кращого, та все-одно діди

Своїх онуків жити научають:

- Господь тобі подасть всіх милостей із неба;

Матусенька завжди пригорне до грудей,-

Ти вже не пропадеш! Лише трудитись треба

Руками й серцем і … любить людей,

Які не десь там у далекім краї,

А цих, що поруч, у своїм селі,

Бо кращого села од Клішківців немає

Не те що на Вкраїні, а на усій Землі.

В.Горбовий. Село Клішківці

2010 р.