КОРОСТЮК ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  Вадим Олександрович КОРОСТЮК народився 09 серпня 1977 року   в  селі Млинки. Закінчив Полянську  середню школу та Ставчанське ПТУ. Працював у колгоспі, в Укртелекомі, на цегельному заводі та торговельному комплексі  «Мафес». Служив  у прикордонних військах. Любив жартувати, готувати обіди.

У 1999 році створили сім’ю разом з життєрадісною щебетухою Розкрут Віталіною Євгенівною, 1982 р.н., яка була родом з  села Рухотин. Маючи педагогічну освіту, працювала у Клішковецькому НВК, потім у торговельному комплексі «Мафес».

 У 2000 році народився у сім’ї Коростюків первісток Роман, а згодом у 2003 році - донечка Яна. Діти закінчили Клішковецьку загальноосвітню школу імені Леоніда Каденюка.

Роман після закінчення Сторожинецького лісничого коледжу працював у Клішковецькому потім у Колінковецькому лісництвах. Дуже любив грати у футбол. Мав ряд досягнень у спорті.

Яна після закінчення Чернівецького медичного коледжу мріяла поступити до Вінницького медичного інституту і здобути професію лікаря.

Сім’я Коростюків була дружна та щаслива. Батьки мріяла «поставити дітей на ноги», одружити, дочекатися онуків.

Коли війна чорними кроками ступила на нашу українську землю, Вадим Олександрович одним із перших, як справжній патріот, взяв до рук зброю і 2 березня пішов  боронити рідну Україну від окупантів. З перших днів війни не голився, запустив бороду, казав , що збриє її  тільки після перемоги. На війні позивним його був «Борода».

Дома залишилися: дружина Віталіна Євгенівна, син Роман та донька Яна, які приймали активну участь у волонтерському русі. Роман став надійною опорою для мами та сестрички. Всі вони просили у Бога, щоб швидше закінчилася війна, щоб живим і здоровим повернуся їхній батько, чоловік…

Довгі і страшні місяці, обпалені вогнями "Градів", чекав Вадим Олександрович зустрічі зі своїми найдорожчими. І ось вона настала... Він прийшов, оминувши ворожі кулі, смерть. На крилах летів до своїх найдорожчих. І ніхто з них не знав, навіть уявити не міг, чим обернеться ця відпустка, що чекає їхню прекрасну і дружну родину.

 Пробувши декілька днів вдома, Вадим Олександрович спішив до побратимів. Поклик серця, військовий обов'язок кликав до бою. Спішив якомога швидше зупинити ворога, вигнати з рідної землі, щоб життя у його дітей було світлим і щасливим...

Але дорога звернула у Вічність, забравши з собою цілу сім'ю.

16 липня 2022 року  у жахливій ДТП загинув військовий Вадим Олександрович Коростюк разом із своєю сім'єю: дружиною  Віталіною Євгенівною, сином Романом та дочкою Яною, повертаючись до побратимів на передову з відпустки.    

Поховали його на сільському кладовищі в рідному селі Млинки.