13 листопада у світі відзначається Міжнародний день сліпих
Ця дата покликана привернути увагу здорових людей, до проблем тих, хто втратив зір і опинився у важких життєвих обставинах. В селі Рухотин проживає дівчина, Пінтя Маріанна Іванівна. Гарна, талановита, незалежна як наша Україна, так як народилася Маріанна 24 серпня 2002 року. На долю дівчини лягли важкі життєві випробування, адже у 2 роки, вона втратила зір. Батьки ніколи не покидали надії на те, що дитину вилікують, але нажаль лікування не дало позитивних результатів. Вирок лікарів -"зір не відновиться ніколи..."
У 2020 році закінчила Львівську школу інтернат для дітей з порушенням зору. Маріанна завжди мріяла допомагати людям, та здобути гідну професію, тому вступила до коледжу у місті Генічеськ Херсонської області, за спеціальністю "Медсестра-масажист". З початком війни навчається вдома та дистанційно закінчує 4 курс. Свої навички професії втілює на практиці, роблячи масаж жителям с.Рухотин та ближніх сіл. Хороші відгуки та подяка від людей - найкраща нагорода для неї!
Маріанна не бачить, та Бог дав її добре, чуйне серце, гарну вроду, стійкий характер та ще багато талантів. Мар'янка також дуже добре грає в шахмати, тому неодноразово ставала призеркою та здобувала перші місця серед дітей з вадами зору. Маріанна працює з комп'ютером, телефоном за допогою особливої програми для сліпих.
Ця "Чудо-дівчина" відкрила ще один талант - вона пише віршів. Натхнення до написання того чи іншого твору приходить до неї через різні події її життя. Про кохання: тому, що закохана і кохана. Її хлопець також із вадами зору. Але не дивлячись на це, Ярослав її добре розуміє, підтримує, і в них спільні інтереси. Про Маму - бо це сум, любов та розлука тому, що мама вже 10 років працює в Італії. Про Україну та війну - адже сама пережила захоплення та виїзд від рашистів з окупованого м. Генічеськ.
Її вірші можна прочитати на її телеграм каналі -https://t.me/ostrivetztvorchosti
Баче серцем, відчуває серцем, співчуває та переживає серцем, і проживає своє життя сповнене різними подіями. Дякує Богові за кожен день, та не покидає надії побачити сонце своїми очима...
ЗАХИСНИКИ І ЗАХИСНИЦІ
Їм не страшні сердиті морози,
І холодні, сильні вітри.
Дя них біль - це мамині сльози,
А не травма руки, чи ноги.
Їх не злякати вже кулеметом,
Й танк не стане на заваді їм,
Вони будуть йти лютим заметом,
Лиш, щоб принести мир нам усім.
Їм стали звичні постріли гармат,
І перестрілки - вже, як кава.
Військова форма - ніби то наряд,
Хоча брудна і не яскрава.
Для них тепло - це звільнені міста,
А холод - це загиблі друзі.
Для них ліжком стала рідна земля,
А відсіччю "Бендера смузі".
Вони - ті, хто захищають нас -
Захисники і Захисниці.
Сьогодні квіти і пісні для вас,
Сміливі хлопці й молодиці.
©Маріанна Пінтя (Жовтень 2022 Р.)
КОХАННЯ
Кохання - це щось не земне,
Щось ніжне й лагідне таке,
Щось дуже особливе,
Хвилююче в одночас і вразливе.
Кохання - це неймовірне почуття,
Яке змінить усе твоє життя.
З цим почуттям ти засинаєш й прокидаєшся,
Від нього просто щиро усміхаєшся.
Кохання - це ніби сонце,
Яке що ранку світить у твоє віконце -
Це сонце тебе зігріває
І від цього твоє серце все сильніше кохає.
©Маріанна Пінтя (Червень 2020 Р.)
Дудка Галина Валентинівна - Філія Клішковецького Центру культури, дозвілля, туризму та спорту - с.Рухотин
