75 років тому була проведена операція «Запад»: примусове виселення 78 тисяч українців за 1 день.
Операція «Запад» – наймасовіша депортація, здійснена радянською владою в Західній Україні у 1947 році. Однією з її головних цілей було нейтралізувати діяльність Української повстанської армії та тих, хто їй співчував і допомагав. Протягом доби було вивезено близько 78 тисяч українців до Казахстану та віддалених районів Сибіру. Чимало подробиць історикам вдалося дізнатись завдяки розсекреченим архівам СБУ. Операцію «Запад» підготовлювали у режимі цілковитої секретності. О 6-й годині ранку операція розпочалась у більшості регіонів. До львівських жителів оперативники вдерлись о 2-й годині ночі.
Депортація охоплювала Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.
У Станіславській та Чернівецькій областях виконавців зупинила сильна віхола, що розпочалася напередодні і спричинила у деяких районах сніговий покрив до 2-х метрів. Оперативники вимушені були застосувати танки та бронетехніку. Проте це не дало швидкого очікуваного результату. Приміром, у Чернівецькій області збирання людей для депортації довелося відтермінувати до 23 жовтня. У більшості ж випадків операцію вдалося здійснити до настання сутінків 21-го. «Передовиком» стала Рівненська область, у якій виконавці злочинної акції впоралися із завданням і звезли людей на відправні пункти загалом за 3—4 години.
Подальше транспортування відбувалося залізницею із 87 станцій. 22 жовтня 1947 року о 6 годині 38 хвилин відправився перший ешелон зі станції Ковель до станції Усяти Томської області. Він віз 1293 людей, відірваних від домівки, позбавлених майна. 26 жовтня Останній ешелон вирушив у східному напрямку. Тоді ж операцію «Запад» було завершено.
На всіх них чекали каторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру. Більшість потягів зі «спецпереселенцями» прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР. Окрім того, «активних українських націоналістів» відправили під конвоєм в Омську область для роботи на підприємствах і в сільському господарстві.
Протягом довгої дороги на Північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них було схоплено. Такими були дані офіційних звітів МДБ. А в документах українського підпілля фігурувала цифра понад 150 тисяч вивезених осіб. Під час транспортування, яке відбувалося в товарних вагонах, сотні дітей та літніх людей померли.
Свої вчинки карателі прикривали ще й гаслами боротьби з куркулями. Майно виселенців передали колгоспам. Проте навіть радянська статистика свідчить, що виселені, приміром із Дрогобицької області, мали по одній (зрідка дві) корови на подвір'я, 22 % із цих господарств — по двоє коней, лише третина — по свині й тільки чверть — плуги та борони. «Ворогами трудящого люду» зробили звичайних селян.
