"ПРОСТО ВИКОНУЮ СВІЙ ОБОВ'ЯЗОК"
«Завжди активний, життєрадісний, уміє дотепними жартами підняти настрій, підтримати і допомогти, якщо в когось є в цьому потреба», - так про військовослужбовця Василя ПЕРНАЯ з Малинців кажуть його рідні та друзі. А побратими додають: «Сміливий, відважний, щедрий, готовий поділитися останнім, щоб бути корисним країні, і водночас скромний». Недарма у нього позивний «Волонтер».
Указом Президента України Василь нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисті мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя. Коментуючи президентську відзнаку, захисник не хвалиться, а запевняє: «Нічого надзвичайного не роблю, просто виконую свій обов’язок, як і тисячі наших побратимів».
Народився Василь Пернай у 1985 році у Малинцях, після закінчення школи навчався на економічному факультеті Буковинського університету. Майже десять літ пропрацював у страховій компанії, а останнім часом влаштувався далекобійником, перевозив вантажі. Як тільки Василь отримав повістку, не задумуючись, пішов у військкомат. Мобілізували його 13 травня. Проходить службу в 4-му окремому танковому батальйоні механізованої бригади на посаді головного сержанта кулеметного взводу, виконує обов’язки заступника командира взводу.
– За час війни мій підрозділ обороняв позиції біля Авдіївки, – розповів Василь кореспондентці «Хотинських вістей» у короткій телефонній розмові.
– У складі 80-ої десантно-штурмової бригади виконували завдання з недопущення прориву до селища Піски на Донеччині. Останні кілька тижнів працювали над звільненням населених пунктів у напрямку Бахмут – Соледар.
Війна змінила моє світобачення, – продовжує боєць. – Лише тут, на передовій, по-справжньому починаєш цінувати рідних і близьких, час проведений з ними разом. Після повернення додому хочу більше уваги приділяти родині, бути поряд з дружиною Вітою, синочками Владиславом і Назаром.
Насправді тут матеріальні речі і гроші сприймаєш зовсім інакше, тішишся різними дрібницями, яким у звичайному житті не надавав значення. Не важливі нагороди та відзнаки, кожен з нас докладає максимум зусиль, щоб швидше вигнати ворогів з нашої землі. Бажання – тільки одне, щоб ми повернулися додому і разом відсвяткували нашу перемогу, – каже Василь.
Емілія ГОРОДЕНСЬКА « Хотинські вісті»
