Сім’я Миколи Білого була гей завелика…

Сім’я Миколи Білого була гей завелика…

То ж в хаті більше радості! Немає сліз, печалі…

Хоча носились чоботи ( які там черевики!),

А барбариска з ярмарку була на кшталт медалі.

… Татусько весь в турботах; робіт – по горло в мами, -

Попробуй, навари борщу лиш! для сім’ї.

Найстаршенький Іван теж зайнятий: - з братами

Таскає на город із хлівчика гної.

Дівчаточка гуртом з криниці воду носять;

Чавун пузатий, чорний трясеться на плиті;

Хтось із сестричок мила в матусеньки попросить

Й… пішло прання в кориті! Так - в дружбі, в чистоті

Із сміхом, з жартами, з веселими піснями

Росли в сімействі Білих нащадки-діточки…

Гордився ними тато! А як раділа мама,

Долоньку притуливши до мокрої щоки.

…Зросли, порозлітались… хто поруч, хто далеко…

У багатьох на скронях посіявсь білий сніг…

Уже не діток носять хитрющії лелеки,

А внуків підкидають частенько на поріг.

Сьогодні тут, - в тіснім юрмливім крузі

Ми бачим рідних і близьких людей:

Товаришів, колег, сусідів, друзів,

Які з відкритим серцем прийшли на ювілей

До земляка славетного - до Білого Івана!

Цей ювілей – прекрасніший із свят!

Хай музика звучить у залі цій органно

На честь Івана Білого! Прожити шістдесять

Було йому не просто і нелегко…

Він солі з′їв гіркої з довіском цілий пуд!

Зростив Миколку з Ромчиком (то – Ліда, не лелеки!!!)

І скільки жив – робота…, праця…, труд…

Колгосп…, плодоконсервний…, гараж.., бензин.., машини…

Кілометри мигтять за стеклами вікон…

Вертається муж з рейсу і знов бурчить дружина,

Коли пере його комбінезон.

«- Уже на  старості ти сів би маком, Йванку!

Хоча би на краплинку притиш робочий раж!»

А той на свою фірму біжить з самого ранку,

Бо треба терміново відправити вантаж.

Йому без крутанини не жить! До колотнечі,

До гурту, колективу, мов до сім′ї він  звик.

Лише ночами сняться такі звичайні речі;

Компанія чарчина і музика й шашлик,

І … «Листья жёлтые над городом  кружатся» …

Карась в  ставку скидається;… пливуть качки в рогоз…,

Як світиться лице у Лідочки від щастя,

Бо їй співає Ваня: « Я люблю тебя до слёз !»

Спасибі тобі,  Ваню, що ти такий в нас є!

І будь таким!, найкращим, хоча б ще сорок років.

Хай Бог тобі лиш щастя й здоров’ячка дає,

А в хаті щоб довічно були любов і спокій.

Хай твою душу музика і пісня окриля,

Дороги дальнобійні хай стеляться щасливі,

А рідна українськая земля

Дає сил щедро на життєвій ниві.

В.Горбовий. село Клішківці

27 вересня 2014 року