Село Малинці

Село Малинці - Перша писемна згадка про село Малинці. За однією з версій назва села походить від імені угорського князя Малича, у власність якого попало село в першій половині ХІУ (14) століття після розгрому татар угорським королем Людовіком І. Інша версія походження назви села – це від слова «малина», якої було так багато в лісі с. Малинці. В подальшій історії жителі села , як і всього краю терпіли  гніт різних завойовників, інтереси яких нерідко мали зацікавлення м. Хотин. Після «Бухарестського» мирного договору Хотинщина, в складі з с. Малинці відійшли до Російської імперії. Змінювались правителі, піднімались і занепадали феодальні клани, приходили і відходили різні завойовники, але один фактор залишався постійним – українське селянство зберігало і примножувало свою національну ідентичність. 

   З давніх-давен частина селян с. Малинці займалися домашніми промислами, а саме кушнірством, гончарством, деревообробкою, плетінням соломи та килимарством.    

   Після скасування кріпосного права у 1868 році, виникла потреба в освічених людях , а тому  у 1869 році було відкрито школу. Це була семирічна школа, де навчалося 205 хлопчиків та 196 дівчат, така кількість учнів свідчить про прагнення жителів села дати своїм дітям освіту.

    У 1887 році було збудовано нову церкву, священики якої брали активну участь у становленні та розвитку освіти. Свідчення про вказаний факт зазначено в «подякі Кишенівської  єпархії» за 1896 рік священнику с. Малинці Ф. Данилову. Відкрито також було однокласне училище, де діти жителів села навчалися різних професій.

   Славна сторінка жителів села Малинці - це участь у Хотинському повстанні. На чолі з учителем місцевої школи Д.Чекмаком вони організували повстанський загін, який чинив впертий опір румунським окупантам. Після поразки повстання повстанці перейшли річку Дністер та влилися в склад Червоної Армії.

Велика Вітчизняна війна, у якій брали участь понад 200 малинчан. Із звільненням села в 1944 році, почалась його «радянізація», в 1949 році утворено два колгоспи: імені «Тимошенка» та імені «Будьонного», а потім вони злилися в один – імені « І.Франка»