Не стало Євгена Пантелейовича ПЕРТРАШИШЕНА, батька волонтерського руху в селі Поляна.
Учора зупинилося серце людини, яка стала символом доброти, самопожертви й справжнього служіння іншим. Не стало Євгена Пантелейовича Петрашишена — батька волонтерського руху в селі Поляна.
Це непоправна втрата не лише для близьких, а й для всієї волонтерської родини. Його життя — це приклад безмежної любові до України.
Він жив у Америці, мав спокій і добробут, але залишив усе — дім, звичне життя, комфорт — і повернувся на рідну землю. Не тому, що мусив. А тому, що не міг інакше.
Він був всюди, де боліло. На фронті, в госпіталях, серед тих, хто втрачав надію. Його знали тисячі. Його чекали. До нього йшли по допомогу, і він ніколи не відмовляв. Бо мав величезне серце, яке боліло за кожного. До останнього подиху він служив. Без камер, без гучних слів, без слави — просто, по-людськи.
Сьогодні плаче Поляна. Плаче кожен, хто знав його. Ми втратили не просто волонтера. Ми втратили батька, наставника, приклад. Справжнього. Щирого. Великого.
Важко повірити, що більше не почуємо його голосу та мудрого погляду. Що більше не буде Євгена Пантелейовича поруч. Але він назавжди залишиться в нашій пам’яті, в кожному доброму вчинку, який ми зробимо — так, як учив він.
Вічна і світла пам’ять, Євгене Пантелейович…
Ви назавжди з нами.
З любов’ю. З вдячністю. Зі сльозами…
