Дорога звернула у вічність
16 липня 2022 року сталася страшна трагедія. У жахливій трагічній ДТП загинув наш захисник - військовий Вадим Олександрович Коростюк, який пішов із життя на 45 році, та його сім'я: дружина – Віталіна Євгенівна (на 41 році), син – Роман Вадимович (на 22 році) та дочка Яна Вадимівна (на 18 році)
Вадим Олександрович народився 09 серпня 1977 року в селі Млинки. Закінчив Полянську середню школу та Ставчанське ПТУ. Працював у колгоспі, в Укртелекомі, на цегельному заводі та торговельному комплексі «Мафес». Служив у прикордонних військах, мав звання старшого сержанта. Любив жартувати, готувати обіди.
У 1999 році створили сім’ю разом з життєрадісною щебетухою Розкрут Віталіною Євгенівною, 1982 р.н., яка була родом з с.Рухотин. Маючи педагогічну освіту вона працювала у Клішковецькому НВК, потім разом з чоловіком у торговельному комплексі «Мафес».
У 2000 році народився у сім’ї Коростюків первісток Роман, а згодом у 2005 році - донечка Яна. Діти закінчили Клішковецький опорний заклад освіти імені Леоніда Каденюка.
Роман після закінчення Сторожинецького лісничого коледжу працював у Клішковецькому лісництві, потім старшим майстром лісу у Колінковецькому лісництві. Дуже любив грати у футбол. Мав ряд досягнень у спорті.
Яна після закінчення Чернівецького медичного коледжу мріяла поступити до Вінницького медичного інституту і здобути професію лікаря. Незадовго до загибелі закінчила курси масажиста.
Сім’я Коростюків була дружна та щаслива. Батьки мріяли «поставити дітей на ноги», одружити, дочекатися онуків.
Коли війна чорними кроками ступила на нашу українську землю, Вадим Олександрович одним із перших, як справжній патріот, взяв до рук зброю і 2 березня пішов боронити рідну Україну від окупантів. З перших днів війни не голився, запустив бороду, казав, що збриє її тільки після перемоги. За це на війні позивним його був «Борода».
Дома залишилися: дружина Віталіна Євгенівна, син Роман та донька Яна, які приймали активну участь у волонтерському русі. Роман став надійною опорою для мами та сестрички. Всі вони просили у Бога, щоб швидше закінчилася війна, щоб живим і здоровим повернуся їхній батько, чоловік…
Довгі і страшні місяці, обпалені вогнями "Градів", чекав Вадим Олександрович зустрічі зі своїми найдорожчими. І ось вона настала... Він прийшов, оминувши ворожі кулі, смерть. На крилах летів до своїх найдорожчих. І ніхто з них не знав, навіть уявити не міг, чим обернеться ця відпустка, що чекає їхню прекрасну і дружну родину.
Пробувши декілька днів вдома, Вадим Олександрович спішив до побратимів. Поклик серця, військовий обов'язок кликав до бою. Спішив якомога швидше зупинити ворога, вигнати з рідної землі, щоб життя у його дітей було світлим і щасливим...
Але дорога звернула у Вічність, забравши з собою цілу сім'ю.
Горе невимовне. Ми сумуємо та у глибокій жалобі схиляємо голови перед світлою пам'яттю прекрасної родини Коростюків.
Хай земля їм буде пухом, а Бог прийме їх у Царство небесне.
Клішковецька територіальна громада висловлює щире, сердечне співчуття батькам: Коростюк Валентині Дмитрівні і Олександру Сазонтійовичу, Розкрут Любов Олексіївні і ЄвгенуДмитровичу, а також всім рідним і близьким.
