"Якщо є лік, то буде і вік"
Хто вони – наші захисники, наша невидима броня, яка стримує лють «руського» світу та не дає дістатися до наших домівок? Скільки хлопців Клішковецької громади наразі призвано на воєнну службу – ми можемо тільки здогадуватися за об’ємами допомоги, яку доставляють волонтери громади. Сьогодні ж мова піде про фронтового медика, начальника медичної служби дивізіону – Анатолія Ткача – людину, яка усіма можливими та неможливими способами рятує хлопців, а на фронті вони уже всі наші, рідні.
Анатолій до мобілізації працював фельдшером екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, виконував обов’язки завідуючого господарством Клішковецького центру первинної медико-санітарної допомоги. І маючи значний досвід практичної невідкладної медицини, застосовує усі свої уміння та навички у екстремальних воєнних умовах.
Чоловіка було мобілізовано 25 березня й на сьогоднішній день він подекуди виконує роль одночасно і хірурга, і медбрата, і анестезіолога, і терапевта. Допомогти треба кожному, урятувати усіх.
Повсякденна робота воєнного медика з дня у день одна й та ж сама. Адже не можна втратити нікого, кожний наш військовий – незамінний. Важко працювати в умовах, коли над головами постійно літають ракети, йдуть обстріли. Але виходу немає і часто Анатолій їде з хлопцями на виїзди, де виконує й прямі військові обов’язки.
Хлопці часто ночують у лісі і над ними кружляють дрони.
Ще донедавна не було навіть нормальної машини швидкої допомоги, приходилося їздити на геть убитій машині.
Волонтерами села Клішківців й усієї #Клішковецької_ТГ було зібрано кошти, на які було куплено швидку допомогу на війну. Анатолій приїзжав у рідне село, щоб особисто транспортувати дану машину з вмістом медикаментів і запчастин до машин, продуктів, які були куплені за кошти Клішковецької громади. Будь-яка волонтерська допомога з рідної громади є наразі неоціненною, на вагу золота – перев’язочний матеріал, кровоспинні засоби. Велика, надзвичайна потреба у джгутах класичних та турнікетах.
Під час візиту додому плакали усі, емоцій стримати не могли. Анатолій дуже вдячний всім хто долучився, всім друзям , знайомим за посильну кожному допомогу.
На питання «Чи скоро додому?» - чоловік відповіді не може дати. Хоче швидше, а от реальні події віддаляють від цього швидше.
Ми ж сподіваємося, що дуже скоро ці жахіття закінчаться й усі наші хлопці повернуться додому живі й здорові
Фейсбук "Клішківці актуальні"
