Вишиванка - оберіг українського народу.
З прадавніх часів голкою і нитками жінки немов вшивали в сорочки нащадкам добро, злагоду, тепло своєї душі. Вкладали у вишиванки всю любов із побажанням рідним щасливої долі. Стібок за стібком на полотні зацвітали барви у квітах чи узорах. Ці вишиті малюнки берегли в собі тепло дбайливих рук, турботу матерів і їхню ласку. Символіка українських вишиванок пройшла через століття, а ці сорочки стали справжнім оберегом.
Ідею «Всесвітнього дня вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до її реалізації та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки.
Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
В українській вишиванці схована та щирість і сила традицій, яка сьогодні дарує нам натхнення. Це символ рідного дому, символ національної ідентичності, про яку хочеться розказати всьому світу. Вишита сорочка завжди була і залишається втіленням чистоти, щирості, любові до своєї землі. Відображенням того, що є в серцях мільйонів українців.
Сьогодні сотні тисяч людей вдягнуть вишиванки, аби в цей нелегкий для України час сказати всьому світу: я українець або я підтримую Україну, і я цим пишаюсь.
Нехай візерунки вашої долі будуть такими ж гарними, як стібки на полотні української сорочки. А життя буде таким же яскравим, як кольори на наших вишиванках.
Бережімо Україну!!! Слава ГЕРОЯМ, які її захищають!!!
