Про людей хороших. Рецепт щасливої долі
Сільською вулицею із Зарожан у Клішківці майже щоразу пішки поспішає лікар Клішковецької АЗПСМ Володимир Семенович Карвацький. Цими днями він святкує ювілей. Чого бажатимуть друзі? Звичайно, здоров’я і щастя. Про здоров’я він знає все, адже 35 років присвятив благородній справі – повертати його людям. А в чому його щастя?
Спогади повертають у юність, коли мріяв стати лікарем. Чому обрав саме таку професію? Відповідь проста: і мама, і сестра – медики. Напевно, по-справжньому був щасливим, коли втілив у життя юнацьку мрію, про свій вибір ніколи не пошкодував. Хоч доводиться ой як нелегко: ні вдень, ні вночі, ні у свята не знає спокою, працює по совісті. То гіпертонічний криз, то серцевий напад, то нещасні випадки, то дитячі коліки і завжди треба бути у формі, вчасно прийняти правильне рішення, щоб не помилитися в діагнозі. Адже йому довіряють не лише здоров’я, а й життя, права на помилку нема – цю аксіому засвоїв назавжди.
А, може, його щастя у сім’ї? У злагоді живе з дружиною Людмилою Іванівною. Вже повиростали діти Максим та Ірина, радують онуки… За батьковим прикладом донечка закінчила медичне училище, а паралельно – факультет психології. Син – викладач Чернівецького університету. Коли збираються всі разом – він щасливий.
Сільський лікар пришвидшує крок. Хворі завжди чекали від нього дива, і він навіть у безнадійних ситуаціях умів переконати пацієнтів, що воно станеться. У Володимира Семеновича цей дар особливий: не багатослівністю та емоціями, а спокійною врівноваженою розмовою з пацієнтом, своє незаперечною впевненістю він вселяє надію на одужання.
Дорога веде до сільської лікарні, а Володимир Семенович ловить себе на думці, що за 35 років роботи з хворими не може звикнути до їхнього болю. Хоч знає, що не можна піддаватися почуттям, та все ж пропускає крізь себе чужі тривоги. Незважаючи на напружений ритм, вічне почуття особистої відповідальності, його робота – це високе покликання, у ній він по-справжньому щасливий. Володимир Семенович живе за власним рецептом щасливої долі. Раптом думки хтось обірвав, до нього звернулася жінка: «Лікарю, мені покращало, я вам дуже вдячна!». У цьому і є його щастя, коли допоміг повернути здоров’я своїм пацієнтам.
Людмила Музика, Валентина Мельник, с. Клішківці.
